Щире здивування викликали в українських політиків та урядовців наміри футбольних команд, які на час ЄВРО-2012 гратимуть в українських містах, жити і тренуватись у Польщі. Але ж, по-перше, більшість українських політиків та чиновників поза робочим періодом воліють жити навіть не у Польщі, а далі на захід від неї; їхні діти навчаються і, відповідно, мешкають у країнах ЄС, а дружини роблять закупи у найкращих салонах Мілану та Парижу.
По-друге, міська і транспортна інфраструктури в Україні далекі від звичного європейського стандарту (за рідкісними винятками). І, нарешті, тенденції до посилення ролі силових інституцій в Україні та спроби влади силовими методами причавити громадські протести аж ніяк іміджу України в очах європейської спільноти — із спортивною включно — не поліпшують.
Але, як уболівальниця з великим стажем і журналіст, визнаю, що тренувальні центри поблизу Донецька та Києва поза усякою критикою — от як би ще належні умови та звичні європейському окові краєвиди були довкола …
Шість років тому мені пощастило потрапити у тренувальний центр ФК «Шахтар» — у с. Кірши. Розкішно! Як на футболістів та тренерів — це просто зразковий тренувально-навчальий центр та місце для відпочинку після важких матчів! А от виходиш за територію бази — і потрапляєш у пересічне українське село, а це для європейців доволі екзотичне, а іноді й небезпечне місце. Самі селяни казали, що увечері по вулиці Кіршів краще не вештатись. Розумію, що іноземних футболістів ані місцеві селяни, ні донецькі фани не те що не чіпатимуть, а навпаки — на руках носитимуть, і слов’янську гостинність демонструватимуть. А це теж проблема, себто, порушення спортивного режиму.
Існує і більш глобальна проблема, яка спричинила не приїзд більшості футбольних збірних команд Європи: по-перше, нестача правдивої інформації про Україну та приймаючі міста. Як пояснює фахівець з електронних технологій Андрій Ткачук, «Україна погано представлена в інтернеті основними мовами європейського спілкування (англійською, німецькою, французькою, іспанською), навіть сайти міст, які прийматимуть турнір ЄВРО-2012, здебільшого сформовані українською і російською мовами. Повірте мені, не буде тренер або менеджер збірної Англії чи Німеччини шукати спеціаліста, який з української або російської перекладатиме інформацію про міську інфраструктуру, наявність та рух комунального транспорту, безпеку міських комунікацій тощо… Я вже не кажу, що керівництво приймаючих міст не завжди вивішує на своїх сайтах мапи міст, інформацію про місця громадського харчування чи відпочинку, розклад комунального і міжміського транспорту…».
Друга проблема — це внутрішня ситуація в Україні, яку експерти Женевського центру демократичного контролю над збройними силами вважають такою, що наближається до автократії. Йдеться про знищення механізмів громадського і парламентського контролю над силовими інституціями, про перетворення силовиків на знаряддя чи то зброю у руках окремих політичних сил та фінансово-промислових груп, політизацію судів і правоохоронних органів.
Днями Центр «Демократичні ініціативи» оприлюднив результати опитувань українців, згідно з якими понад 60 відсотків не довіряють силовим інституціям і майже 70 відсотків респондентів вважають МВС каральним органом. Тож які нормальні футболісти та тренери ризикуватимуть безпекою команд і їхатимуть у соціально нестабільну, поліційно-репресивну, з не особливо якісною туристичною та міською інфраструктурою Україну?
Насамкінець, наведу повідомлення PAP (Polska Agencja Prasowa): «Тринадцять з шістнадцяти футбольних збірних з країн — учасниць ЄВРО-2012, мешкатимуть у Польщі. Так, збірні Англії та Нідерландів, базуватиметься у Кракові. Німеччина мешкатиме у Ґданську, Данія у містечку Колобреж, Португалія — в Опаленіці».
Таким чином, лише футболісти збірних України, Франції і Швеції житимуть і тренуватимуться в Україні.
Богдана Костюк
