Євген ПЕТРЕНКО
Щоб там не співала офіційна московська пропаганда, але президентська виборча кампанія в Росії відбувається в тіні Болотної площі — протестів незадоволеної правлінням Путіна частини російського суспільства. Відлуння цього незадоволення докотилось до Брюсселя і Європарламент прийняв резолюцію, у якій закликає Росію змінити виборче законодавство.
У документі під назвою «Резолюція Парламенту щодо наступних президентських виборів 4 березня 2012 року в Росії і результатів виборів у Держдуму 4 грудня 2011 року» Європарламент критикує недопуск опозиційних кандидатів, зокрема, Григорія Явлінського до президентських виборів. Автори документу нагадують, що ОБСЄ і ПАРЄ звертали увагу на низку порушень в ході парламентських виборів і підготовки до них.
Євродепутати закликали Росію підготувати законопроекти, які полегшать реєстрацію партій і кандидатів у президенти, «щоб якомога швидше провести дійсно вільні і справедливі вибори», а також здійснити заходи для забезпечення свободи медіа. Європарламент нагадав, що Росія — повноцінний член Ради Європи і ОБСЄ, і взяла на себе відповідні зобов’язання.
У грудні 2011 року Європарламент вже приймав резолюцію по російських виборах. Тоді президент Дмитро Медвєдєв відмовився коментувати документ, сказавши, що Європарламент не має жодного відношення до виборів у Росії і що його рішення «нічого не означають».
Експерти та політологи відзначають значний потенціал нинішнього протестного руху. Науковий керівник Центру Вітте Дмитро Захарьїн повідомив про соціологічні дослідження, які показують, що приблизно 40 % населення Росії співчувають опозиції з Болотної. «Цих людей вже не загониш назад на кухню» — вважає він.
Виступаючи на одному з круглих столів, відомий політолог Андрій Піонтковський зазначив, що «всі ознаки політичної кризи у Росії були в наявності ще у 2008 році». На його думку, «безперспективність злиття влади і капіталу була зрозуміла вже тоді. Але чотири роки тому це не конвертувалось у політичний рух, бо влада створила «ліберальну приманку» в особі нового на той момент президента Дмитра Медвєдєва». На сьогодні ж існує зростаюче неприйняття існуючої політичної системи з боку активної частини суспільства.
Політолог також звернув увагу, що нинішня влада нездатна змінити систему, що склалась у Росії, оскільки міняти довелось би саму себе. Політолог навів цитату з програмної статті Володимира Путіна, присвяченої розвитку демократії у Росії, де прем’єр і кандидат у президенти говорить про необхідність розділити владу і бізнес. За словами Піонтковського, «розділити владу і бізнес означатиме розділити Путіна і олігарха Романа Абрамовича, Путіна і Юрія Ковальчука». Політолог нагадав присутнім фразу автора «сінгапурського економічного дива», першого прем’єр-міністра цієї країни Лі Куан Ю, який колись сказав, що найскладнішим у його діяльності було посадити у тюрму п’ятьох своїх найближчих друзів. А перед Путіним, впевнений Піонтковський, стоїть більш складне завдання: «посадити не тільки своїх друзів, але і самого себе».
Але цього не станеться у жодному випадку. Режим просто не здатний що-небудь змінювати. І влада намагається, як це випливає з дуже суперечливих і аподиктичних статей прем’єра і кандидата у президенти Володимира Путіна, дискредитувати все сильнішу опозицію і намалювати картину можливого апокаліпсису в разі програшу Путіна.
Апокаліпсис включає у себе так звану «помаранчеву загрозу», встановлення домінації «американського імперіалізму» у російському інформаційному просторі і захоплення природних багатств транснаціональними корпораціями і кампаніями. Влада проводить мітинги і збори бюджетників під гаслом: «Не хочемо великих потрясінь, хочемо велику Росію!». Вони ніби не бачать, що саме Путін веде їх до великих потрясінь, придушуючи прояви громадянської активності, включно з демонстраціями і мітингами, переслідуючи плюралізм в медіа.
Записні кремлівські і ФСБ-ешні глашатаї і пропагандисти (Сергій Кургінян, Максим Шевченко. Михайло Леонтьєв, Сергій Марков, Сергій Міхалков та низка інших) волають на всіх ефірах і сторінках про необхідність порятунку Росії від «помаранчевої чуми» і збереження стабільності. А при тому, об’єктивно, вони роблять все, щоб реставрувати стару недієздатну Імперію, яка і є справжнім ворогом простого російського люду.
Виборча кампанія прем’єра схожа на істерику, бо ще два місяці тому все мало виглядати інакше. Стабільність, у розумінні команди Путіна, означає збереження її при владі. Вони навіть думки не допускають, що крім них існують люди, здатні перебувати на високих державних посадах. Насправді ж, ними керує страх, бо вся команда, в разі відходу від влади, змушена буде відповісти за фантастичну корупцію і повернути надбані статки. Особливо це стосується колективу кооперативу «Озеро», друзів і добрих колег Путіна, колишніх кагебістів, яких він фактично повитягував з небуття і попризначав на найвищі державні посади, відкривши їм можливості для безконтрольного збагачення.
Поза увагою основного кандидата практично залишається всеохоплююча корупція у владі, збільшення сировинної складової ВВП країни, особливо в експорті. Наприклад, частка нафти в експорті за період правління Путіна зросла з 55 % до 74 %.
Охоронно-консервативний підхід Путіна проявився у тому, що проголошуючи на словах необхідність більшої відкритості, його владна команда не соромиться «зачищати» інформаційний простір навіть під час виборчої кампанії. За допомогою прокуратури і придворних бізнесменів зроблені кроки, спрямовані на обмеження діяльності радіостанції «Ехо Москви» і телеканалу «Дождь». «Дождь» звинувачують у тому, що він нібито закликав свою аудиторію йти на мітинг на Болотну площу. Генеральний директор телеканалу Наталія Синдєєва відповідала, що так само телеканал висвітлював з’їзд «Єдиной Росії», але тоді питань не виникало.
Щодо «Еха Москви», то «Газпром-Медіа», власник більшої частини акцій радіостанції, заявляє, що зміни у складі ради директорів радіо викликані результатами бізнесової діяльності, а не політичними мотивами. Але крім них, більше ніхто так не вважає. Колишній міністр інформації, а нині член президентської ради з прав людини Михайло Фєдотов говорить, що «ті, хто напередодні виборів взялись за «Ехо Москви» зробили медвежу послугу самому прем’єру і провокують росіян до наступних виступів проти Путіна».
«Ехо Москви» постійно слухають приблизно 900 тисяч росіян, але силу впливу цього радіо порівнюють з федеральними телеканалами, бо його слухачами є столична інтелігенція. «Ехо Москви» — найчастіше цитоване російське медіа як у самій Росії, так і за кордоном.
Величезне значення в кампанії відіграє Інтернет. Нинішня російська влада його безнадійно програла. Опозиція — креативніша. На її боці молодь та найбільш освічена частина населення. Вони дошкульно коментують дії і висловлювання прем’єра; видно, що «лід зрушився» і це викликає питання щодо характеру наступної каденції Путіна. Очевидно, що він не матиме і близько такої підтримки, як раніше, а в той же час — серйозних висновків з явних змін у російському суспільстві робити не хоче.
Більшість неупереджених політологів схиляються до єдиного висновку — про незворотність суттєвих змін у соціальному і економічному житті Росії після завершення президентських виборів. Путін завів країну в глухий кут і з нього він сам не вибереться, це може відбутись лише разом з людьми, які повинні брати участь у політичних процесах.
Буде велика спокуса «закрутити гайки», і наскільки далеко Путін зайде на цьому шляху, залежить від реакції суспільства. Влада постійно буде розширювати силовий тиск на «незгодних», але суспільство прокинулось і повернення назад неможливе — зірве різьбу.
У Росії все тільки починається…
