Вікторія ДОЛГОВА
Україна готується до гучного відзначення 100-річчя від дня народження Богдана-Ігоря Антонича. Чиновники влаштовують кабінетні акції, молодь - вуличні. Комусь не сподобається державний підхід до вшанування Антонича, хтось нарікатиме на те, що молодь популяризує його вірші у свій спосіб... Але вже завдяки тому, що про цього літератора не забули та приділили йому стільки уваги, з творчістю поета познайомиться сила-силенна українців, які можуть змінити своє ставлення до української літератури.
У звичайній київській школі, в якій я навчалася, більшість вчителів були радянської «закалки» та, відповідно, з підозрою ставилися до будь-яких новацій. Мабуть, саме тому на уроках української літератури ми з року в рік вчили ті самі твори тих самих письменників. Більш-менш сучасна чи нестандартна література залишалася у навчальному андеґраунді - на тих сторінках підручників, яким ніколи не судилося потрапити до списку домашніх завдань.
Одного разу я зазирнула у ті «небажані» сторінки. Вражена віршами Богдана-Ігоря Антонича, спитала у вчительки, чому на шкільних уроках ми не вивчаємо його творчість. «Антонович? - перепитала та. - Ну так, є такий поет...» Вчителька запевнила, що укладачі хрестоматії припустилися помилки, «скоротивши» прізвище літератора на дві букви. На тому наша розмова закінчилася.
В Україні - незалежній, «розкомплексованій» державі з вільним доступом до інформації - про Антонича й нині знає невелика жменька громадян. Що вже казати, якщо більшість українців досі не знає, хто такий Юрій Андрухович, а найбільш сучасним українським письменником називає Павла Тичину...
Вшанування на державному рівні
Цього року Україна голосно заявить про 100-річчя від дня народження Богдана-Ігоря Антонича. Існує навіть відповідний Указ Президента, датований 12 червня. Цим документом голова держави доручив Кабінету Міністрів організувати літературно-мистецькі вечори, надрукувати повне зібрання творів поета, провести міжнародну наукову конференцію, відкрити у закладах культури експозиції, присвячені Антоничу, ввести в обіг ювілейну монету та опрацювати питання щодо відкриття музею літератора. Крім того, Міністерство закордонних справ, Міністерство культури та туризму і Національна академія наук мають працювати над увічненням пам'яті Богдана-Ігора Антонича у Республіці Польща, на території якої й народився поет. Хтозна, може, у рідному селі Антонича з'явиться пам'ятник або вулиця, названа на честь нашого співвітчизника?..
По-своєму готується до відзначення круглої дати і легендарний Львівський форум видавців. Лауреати премії імені Богдана-Ігоря Антонича готують літературний вечір «Привітання життя», на якому здивують відвідувачів форуму своїми виступами. Наприклад, поетка Любов Якимчук, яка цьогоріч отримала премію, виступатиме разом з джазменом Марком Токарем. Залишається лише здогадуватися, які цікавинки вигадають інші учасники літературного вечора: Дмитро Лазуткін, Галина Крук, Маріанна Кіяновська, Галина Гевків та інші сучасні поети.
На форумі можна буде знайти щойно видане львівським «Літописом» повне зібрання творів Антонича. Передмову до видання написав академік Микола Ільницький, а упорядником став Данило Ільницький, який дослідив усі рукописи та публікації поета. «Приблизно 30% книжки - нові, невідомі досі твори Богдана-Ігоря Антонича, адже взяті з першоджерел. Збережено правопис оригіналу. Наразі можу стверджувати, що в минулих виданнях Антонича було допущено багато помилок», - розповідає Данило Ільницький.
«Антонич-фест»: відповідь молоді
Покинувши цей світ у 28 років (як і ще один геній минулого сторіччя - Василь Симоненко), Антонич назавжди залишився молодим поетом, вірші якого сповнені максималізму та юнацьких роздумів. Його твори, як би це пафосно не звучало, надзвичайно актуальні і зараз: сучасна молодь стикається з тими самим питаннями, що і поет десятки років тому.
Серед юних українців не так багато поціновувачів творчості Богдана-Ігоря Антонича. Але й ті - дуже активні та сповнені переконання, що цей літератор може стати більш популярним. Небайдужі книголюби впевнено крокують до мети, залучаючи до свого захоплення все більше й більше однолітків. Для цього непосидючі цінувальники Антонича (учасники порталу «Сумно?») затіяли цілий «Антонич-фест» - дійство, яке відбудеться з 30 вересня по 4 жовтня у Києві. Протягом декількох днів парк «Нивки» в Києві охопить «антоничоманія»: авторитетні музиканти, літератори, скульптори та художники з усієї України популяризуватимуть поета серед киян та гостей міста.
Для дійства вже «замісили тісто»: провели низку вуличних акцій, завдяки яким про творчість Антонича дізналися старенькі бабусі, домогосподарки, безробітні споживачі пива, бізнесмени на дорогих автомобілях - словом, ті, кого можна зустріти на столичних вулицях. Активісти «Антонич-фесту» декламували вірші літератора у київському метро, роздавали роздруківки з його творами всім охочим і навіть... намалювали величезне яскраве графіті «Антонич 100» на стіні однієї з міських будівель.
Організатори дійства побоюються, що «нашого позитивного Антонича» зіпсують стандартні державні урочистості, а українська поезія залишиться для маргіналів. «Ми - не маргінали! Ми запрошуємо усіх охочих взяти участь в наших подіях», - каже координатор фесту Богдан Логвиненко.
До акції вже долучаються «антоничомани» з регіонів України: вони так само влаштовують вуличні акції у своїх містах, знімають їх на відео та надсилають ці цінні файли до Києва. Фінальна частина «Антонич-фесту» передбачає показ цих відеороликів, тож відвідувачі дійства зможуть побачити почини «вуличних митців» з усієї країни.
Зможуть, якщо організатори цієї гучної події зберуть кошти, необхідні для проведення фестивалю. Активісти акції - не олігархи, а звичайні молоді люди, які не володіють надзвичайними фінансовими можливостями. Тому, чим ближче до «часу ікс», тим сумніше стає активістам «Сумно?»: шанувальники творчості Антонича бояться, що ідею фестивалю доведеться поховати через банальні грошові проблеми. «Антонич не винний в тому, що народився 1909-го року. Він не знав, що за сто років в Україні буде криза, - кажуть організатори. - Тому ми маємо провести цей фестиваль як альтернативу занудним вшануванням в палаці Україна, які відбудуться 6 жовтня під патронатом Президента».
Щоб мати змогу провести фестиваль, організатори вирішили збирати гроші на квитки наперед. Для того, щоб потрапити на «Антонич-фест», можна вже зараз надіслати кошти (від 50 грн. - це невелика ціна навіть для українського фестивалю), обов'язково вказавши своє ім'я та прізвище. Долучитися до дійства можна також і волонтерством - наприклад, допомігши прибрати сміття на території парку «Нивки». Якщо зараз українці інвестують в «Антонич-фест» дрібку своїх коштів або допоможуть фізично, восени Україна матиме грандіозний культурний фестиваль.
Невідомий символ
Нещодавно Інститут соціальної та політичної психології АПН України оприлюднив результати всеукраїнського опитування «Україна-2009: національні символи, соціальна напруженість, електоральні наміри». Політичних питань торкатися не будемо - поглянемо лише на відповіді наших співвітчизників на запитання «Хто з історичних діячів і/чи наших видатних сучасників для Вас особисто символізує Україну?»
Перші п'ять позицій рейтингу посіли: Тарас Шевченко (його називають символом 49,6% українців), Леся Українка (33,6%), Богдан Хмельницький (30,5%), Ярослав Мудрий (27,1%) та Володимир Великий (24,7%). І зовсім незрозуміло, яким чином поряд з громадськими діячами опинилися «кандидатури на символізм» типу Вєрки Сердючки (21 місце). З одного боку, результати опитування говорять по сталість поглядів українців щодо давніх людей-символів, а з іншого (передусім це стосується молоді) - про відсутність вибору символів серед сучасників. Якщо до такого рейтингу потрапляють артисти розважального жанру - значить, людям просто нема за ким йти... А може, справді великим українцям просто бракує сучасної PR-служби та розкрутки - тих елементів популяризації, без яких на зірок шоу-бізнесу ніхто б не звернув уваги? Можливо, якщо би вірші Богдана-Ігоря Антонича ми чули хоч трохи частіше (та й взагалі, просто чули), цей поет посів би гідне місце у рейтингу, змістивши чергового артиста чи спортсмена, який не може двох слів до купи зібрати?..
Твори Антонича багатьом можуть здатися незрозумілими. Але ж і Шекспір свого часу зазнавав гонінь через свої сміливі вірші, у яких порівнював те, між чим ніхто до нього не бачив аналогії, та оспівував те, про що не прийнято було говорити вголос. Можливо, Богдану-Ігорю Антоничу судилося стати визнаним та популярним лише зараз - на сотому році від народження?
Комусь не сподобається державний підхід до вшанування Антонича, хтось нарікатиме на те, що молодь популяризує його вірші у свій спосіб... Але вже завдяки тому, що про цього літератора не забули та приділили йому стільки уваги, з творчістю поета познайомиться сила-силенна українців, які можуть змінити своє ставлення до української літератури. І головне - про творчість Богдана-Ігоря Антонича дізнаються українські вчителі...
